Шамота



ПРОИЗВОДСТВО ШАМОТА

Шамот готовят путем обжига глины. Критерием ка­чества шамота служит его водопоглощение: у качест­венного шамота оно должно быть 10

75% шамота, его зерновой состав оказывает решающее влияние на пористость из­делий, поскольку последний зависит от структурной ук­ладки частиц.

При производстве многошамотных изделий обычно используют шамот двух, реже трех фракций; при про­изводстве нормальных (рядовых) шамотных изделий

Рис. VI.6. Зависимость ка­жущейся плотности н пори­стости изделий от величины зерна шнхты совместного помола и отношения поверх­ности частиц F к их объему V(F: V):

1 — пористость; 2 — кажуща­яся плотность; 3 — отноше­ние F : V

О 0,1 0,2 0,3 OA 0,5 Размер зерна, мм

Шамот не фракционируют. В двухфракционном шамоте размер крупной фракции должен быть по крайней мере больше мелкой в 10—20 раз. Размер крупных частиц берется в пределах 2—3 мм, так как фракции >3 мм не обеспечивают получения четких ребер и углов изде­лий. Размер мелкой фракции шамота влияет не только на плотность укладки, но и на физико-химические про­цессы при обжиге изделий, прежде всего на спекание.

Зависимость между пористостью изделий при обжи­ге и тониной помола компонентов, заполняющих проме­жутки между частицами крупной фракции шамота, ана­логична зависимости между отношением поверхности к объему частиц (рис. VI.6). Согласно рисунку, порис­тость изделий из часов-ярского шамота незначительно зависит от изменения размеров частиц шамота в преде­лах 0,54—0,2 мм и резко увеличивается при измельче­нии частиц менее 0,15 мм.

Количество крупной и мелкой фракций шамота на­ходят опытным путем для каждой разновидности глини условий производства. Например, для многошамотных изделий, изготовляемых из часов-ярских глин, наиболь­шая плотность достигается в случае применения 40— 50% шамота крупной фракции размером 2—3 мм й 60—50% глины и шамота совместного помола.

Оптимальное содержание крупной фракции шамота в массе близко к теоретическому содержанию шаров, соответствующему кладке с шестью точками касания.

Непрерывный зерновой состав Масс, содержащих

ТЕХНОЛОГИЯ ОГНЕУПОРОВ

ХИМИЧЕСКАЯ СТОЙКОСТЬ

Под химической стойкостью понимают способность огнеупоров не разрушаться в результате различных химических реакций — кор­розии. Коррозия заключается в раствореннн огнеупоров, т. е. в пере­ходе его из твердого состояние в жидкое. …

СУШКА

Сушка представляет собой процесс удаления влаги из твердых пористых материалов путем испарения при температуре обычно ниже точки кипения. Необходимость сушки очевидна для изделий пластич­ного формования вследствие незначительной механи­ческой прочности сырца, …

ОГНЕУПОРНЫЕ ГЛИНЫ И КАОЛИНЫ

Огнеупорными глинами называют землистые обломоч­ные горные породы осадочного происхождения, которые состоят в основном из высокодисперсных гидроалюмо­силикатов, дают с водой пластичное тесто, сохраняющее при высыхании форму, и приобретают после обжига проч­ность …

Шамота Олександр Сергійович

Олександр Сергійович Шамота (* 19 квітня 1981, м. Полтава) — український політик, з 14 вересня 2018 року виконуючий обов’язки міського голови Полтави.

1988 по 1998 рік — навчався у Полтавській ЗОШ № 23.

З 1998 по 2003 рік — навчався у Полтавському державному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка на факультеті фізичного виховання.

З 2005 по 2007 рік — навчався у Міжгалузевому інституті підвищення кваліфікації при Полтавському державному університеті споживчої кооперації України, спеціальність — менеджмент організацій.

З липня по серпень 2001 року — вихователь дитячого оздоровчого табору «Блакитна Веселка».

З 2001 по 2003 рік — тренер-викладач з плавання у ДЮСШ № 3 м. Полтава.

З вересня 2003 по 2007 рік — інструктор з фітнесу ФОП Мартенс А. В.

З листопада 2007 по липень 2010 року — директор ПП «Фітнес клуб «Вітамін».

З червня 2007 року — фізична особа підприємець (діяльність у сфері надання інформаційних та адміністративних послуг, роздрібна торгівля).

З серпня 2010 року — заступник директора приватного підприємства «Фітнес клуб Вітамін».

3 2009 року — член Полтавської обласної організації політичної партії «Фронт Змін».

У 2010 році Олександр Шамота обраний депутатом Полтавської міської ради шостого скликання. Член комісії з питань економічної політики, комунальної власності, бюджету, фінансів, цін.

З 2014 року — помічник народного депутата України Сергія Капліна.

У 2015 році був кандидатом на пост Полтавського міського голови. За результатами виборів посів 5 місце, набравши 7,83% голосів [1] . Обраний депутатом Полтавської міської ради сьомого скликання. Член комісії з питань економічної політики, комунальної власності, бюджету, фінансів.

14 вересня 2018 року після дострокового припинення повноважень міського голови Олександра Мамая, був обраний секретарем Полтавської міської ради та виконуючим обов’язки міського голови [2] .

Олександр Шамота — новий секретар Полтавської міської ради

Олександр Шамота — новий секретар Полтавської міської ради | Фото Миколи Лисогора

«ББП», «Самопоміч», «Свобода», «СДП» та «Рідне місто» обрали секретарем міськради Олександра Шамоту, який виконуватиме обов’язки мера замість позбавленого повноважень Олександра Мамая

14 вересня під час позачергової 17-ї сесії Полтавської міськради сьомого скликання депутати обрали нового секретаря. Ним став голова фракції «Соціал-демократичної партії» Олександр Шамота.

Це рішення шляхом таємного голосування підтримали 27 з 42 депутатів. Усього у таємному голосуванні брали участь 28 депутатів. Один з них утримався.

Дмитро Сенчакович, Едуард Волков та Юлія Мелкумова

Обранню нового секретаря передувало висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Олександра Мамая як міського голови Полтави. 29 депутатів визнали його роботу незадовільною. Обґрунтування базується на численних «проступках» мера у частині порушення Конституції, законів тощо, розписаних на 31 сторінці рішення.

За Регламентом Полтавської міськради, у разі припинення повноважень міського голови, до обрання нового, його обов’язки виконує секретар міськради. Тобто до наступних виборів фактично функції мера у Полтаві виконуватиме Олександр Шамота.

Його кандидатура була узгоджена із рештою голів фракцій у міськраді, окрім «Батьківщини» та «Совісті України». Депутати пояснили, що ця посада влаштовує усіх, а решті можливих кандидатів не вистачить голосів, аби претендувати на секретаря.

Олександр Шамота, як і Олександр Мамай, вперше до міськради потрапив у 2010 році. Як депутат, він був членом постійної комісії з питань економічної політики, комунальної власності, бюджету, фінансів, цін. У 2014 році став помічником нардепа Сергія Капліна, а наступного року — членом «Партії простих людей Сергія Капліна» (пізніше — «Соціал-демократичної партії»). Того ж року вдруге був обраний депутатом Полтавської міськради.

Шамота Микола Захарович

Мико́ла Заха́рович Шамота́ ( 4 (17) грудня 1916 , Полтава , Російська імперія — 4 січня 1984 ( 1984-01-04 ) , Київ , СРСР ) — український літературознавець і критик партійного напряму. Дійсний член АН УРСР (1967). Радянський політик.

Зміст

Закінчив Ніжинський педагогічний інститут (1939). Учасник Другої світової війни (1941–1945). Член КПРС з 1945 року. Вчителював. [2] Почав видаватися у 1946 році. [3]

У 1948–1950 роках — головний редактор «Літературної газети» (тепер — «Літературна Україна»). Закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1953).

З 1957 працював у Інституті літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР, очолював відділ соцреалізму. [2] У 1961–1978 — директор цього інституту. [3] Член Президії, академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АН УРСР (1966–1971).

Спеціалізувався головно в ділянці теорії соціалістичного реалізму.

Член ЦК КПУ (з 1976). Депутат Верховної Ради СРСР 8-го та 9-го скликань.

Нагороджений орденом Леніна, чотирма іншими орденами, а також медалями.

Лауреат Шевченківської премії (1978) за монографію «Гуманізм і соціалістичний реалізм».

В рамках погрому української інтелігенції 1972 року, радянські репресивні органи підняли питання щодо праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» 1965 року. За офіційною інформацією, ЦК КПУ постановою від 7 лютого 1972 року доручив комісії в складі А. Д. Скаби (голова), В. Ю. Євдокименка, Ю. О. Збанацького, В. П. Козаченка, Л. П. Нагорної, П. О. Недбайла, В. А. Чирка, М. З. Шамоти та П. Й. Ящука розглянути листа Івана Дзюби, адресованого першому секретарю ЦК КПУ Петру Шелесту та голові Ради Міністрів УРСР Володимирові Щербицькому, та додану до листа працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?».

15 лютого 1972 р. комісія, «проаналізувавши згаданий лист та матеріал І. Дзюби, а також вивчивши матеріали зарубіжної антирадянської преси і радіо за період з 1966 по 1972 рік» комісія «прийшла до висновку, що підготовлений Дзюбою матеріал „Інтернаціоналізм чи русифікація?“ є від початку й до кінця пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР». [4] 1973 року, за «антирадянську» працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», Київський обласний суд засудив Івана Дзюбу до 5 років ув’язнення і 5 років заслання. [5] .

Василь Стус стверджував що рецензія цієї комісії була «з відверто поліційними, кровожерними заявами», а про самих рецензентів, яких він називав «внутрішніми рецензентами КДБ», заявляв що «їхня вина в проведенні масових репресій така сама, як і штатних кагебістів. Вони такі самі душогуби, як слідчі і судді.» [6]

Літературознавча спадщина Шамоти є зразком ідеологічного догматизму, непримиренного до відхилень від партійної лінії.

У своїх статтях в літературній і партійній пресі Микола Шамота гостро виступав проти відхилень у літературі від партійної лінії (про «Собор» Олеся Гончара, самвидавну літературу тощо).

На замовлення ЦК КПУ, Шамота у співавторстві з академіком АН УРСР Борисом Бабієм та членом-кореспондентом АН УРСР Арнольдом Шевелєвим рецензували книгу «Україна наша радянська» першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста. [2]

  • «За конкретно-історичне відображення життя в літературі» (журнал «Комуніст України», 1973, № 5)
  • «Ідейність і майстерність» (Київ, 1953)
  • «Про художність» (2 вид., Київ, 1957)
  • «Випадок з практики» (1957)
  • «Талант і народ» (Київ, 1958)
  • «Література і життя народу» (Київ, 1963)
  • «За велінням історії» (1965)
  • «Про свободу творчості» (2 вид., Київ, 1973)
  • «Гуманізм і соціалістичний реалізм» (1976)
  • «Про гуманізм, про свободу. Проблеми літератури соціалістичного реалізму» (1978)
  • «Запас надійності» (1983)
  • «О художественности» (2 изд., Москва, 1958)
  • «Художник и народ» (Москва, 1960)
  • «О свободе творчества» (Москва, 1966).

Війна «Шамота — Матковський» набирає обертів: на апаратну нараду не прийшли заступники та половина виконкому

Фото Миколи Лисогора

Секретар міськради Олександр Шамота звинуватив у саботажі «команду Андрія Матковського» та запропонував працювати далі

Секретар Полтавської міськради Олександр Шамота — був єдиним у президії на сьогоднішньому засіданні апаратної наради Полтавської міськради. При цьому на засідання не прийшли більша частина представників управлінь та відділів.

Олександр Шамота констатував, що сьогодні начальник управління Юрій Матвієнко освіти повинен був доповісти щодо літнього відпочинку дітей, а начальнику управління охорони здоров’я Сергій Котов про укладання договорів із сімейними лікарями з 1 квітня. Однак доповідачі просто не прийшли на засідання. Як і багато інших начальників управлінь. Серед порожніх крісел, неначе айсберг, сидів начальник транспортного відділу Євгеній Якуба. Позаду сидів начальник рятувально-водолазної станції Євген Савчук та заступник начальника управління ЖКГ Віталій Худолій.

Голова Шевченківської райради Полтави Дмитро Задворкін (БПП «Солідарність») зранку привітав присутніх, але потім вийшов із зали. Не було на засіданні голови Київської райради Сергія Синягівського. На своєму місці був лише голова Подільської райради Євген Нагорний (Рідне місто).

Перед початком засідання до зали увійшов депутат Володимир Корчака від фракції «БПП «Солідарність», однак ще до появи Олександра Шамоти він вийшов. Можливо, він проконтролював явку представників управлінь. А вірніше — неявку.

Олександр Шамота з приводу цього заявив:

— На жаль, сьогодні з боку певних політичних сил, а саме команди Андрія Матковського, є певна дестабілізація роботи. Тому я хочу звернутися до всіх учасників процесу в Полтавській міській раді. У нас вибори через півтора року. Якщо хтось хоче отримати ручного секретаря, який би виконував усі їх вказівки, то вони цього не отримають. Я про це говорив із самого початку своєї каденції. Тому я звертаюсь до команди Андрія Матковського: почніть працювати, а не дестабілізувати роботу Полтавської міськради. Я впевнений, що наступна апаратна нарада обов’язково відбудеться, попри політичні амбіції.

Також Олександр Шамота попросив організаційний відділ зібрати з відсутніх пояснювальні записки.

Вже опісля засідання секретар міськради пояснив, що певний саботаж йде тільки від фракції «БПП «Солідарність»: заступник міського голови від «Рідного міста» Олексій Чепурко заздалегідь попередив, що перебуває у відпустці, а заступник Іван Сватенко повідомив, що із суботи хворіє.

Олександр Шамота не назвав подробиць цієї своєрідної війни, але вбачає компроміс у відновленні продуктивної роботи. Він також знову повторив, що не буде ручним секретарем для Андрія Матковського.

Хронологія конфлікту

Ще у грудні 2018 року голова фракції «БПП «Солідарність» Андрій Матковський запропонував щоквартально обирати нового секретаря міськради, щоб не було політичних ревнощів: хто головніший?

У січні Андрій Матковський заявив, що кадрові питання у міській раді не стоять, у тому числі й переобрання секретаря міськради. Хоча почали ходити чутки про складання певної нової конфігурації більшості.

У лютому джерело із «Рідного міста» повідомило, що не братиме участі у голосуванні за відставку Олександра Шамоти. Мінімум, не робитиме цього на сесії Полтавської міськради 19 лютого. У свою чергу джерело із «Совісті України» повідомило, що у партії знають про конфлікт «БПП» із «СДП», однак Олександр Мамай не буде створювати із Андрієм Матковським нову більшість.

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о